Народився у 1868 році у Кастелламаре дель Ґольфо, Сицилія. Помер 10 вересня 1931 року в Нью-Йорку.

Сальваторе Маранцано раннім мафіозним босом у Сполучених Штатах Америки він був відомий як "бос усіх босів" І контролював мафіозну активність на всій території США. У підлітковому віці він прагнув стати священником і навіть навчався, щоб ним стати, але потім на своїй Батьківщині дуже заприязнився з мафією. Маранцано захоплювався Юлієм Цезарем і Римською імперією. Він був людиною старих манер. Маранцано був, можливо єдиним мафіозним босом, який мав закінчену освіту в коледжі.

Біографія

Маранцано став лідером біженців із містечка Кастелламаре дель Ґольфо до Нью-Йорка. Відправлений до США доном Віто Кассіо Ферро, на території Штатів він зустрівся і об"єднався з іншими посланцями в "новий світ" від дона Віто Кассіо. Серед низ були: Джозеф Бонано, Джозеф Профачі і Стефано Магаддіно. Всі вони об"єдналися під владою Маранцано, щоб уся американська мафія, зрештою, стала підвладною дону Віто Кассіо Ферро. Маранцано поселився у Брукліні, де у 1925 році він почав розбудовувати свій бутлегерський бізнес.

Першим кроком Маранцано було отримання підтримки від місцевих вихідців із Кастелламаре. Тоді він почав вторгатися на територію Джо "Боса" Массерія. Маранцано викрадав вантажівки з дорогим лікером, які належали Массерія. Потім Сальваторе почав захоплювати один за іншим бари Джо "Боса". В останнього терпець увірвався. І той оголосив Маранцано війну - Кастелламарську. У цій боротьбі Маранцано мав чисельну перевагу тоді, як Массерія виснажав ворога короткими, але влучними ударами. Кастелламарська війна закінчилася, коли Чарльз "Щасливчик" Лучано допоміг обставити вбивство Массерія.

Маранцано після вбивства Массерія був одним із наймогутніших ґанґстерів Нью-Йорка. Після війни (не світової, а Кастелламарської) він почав організовувати мафію і диктувати правила іншим сім"ям. Крім того, він поділив злочинне життя Нью-Йорка на п"ять сімей і призначив їхніх голів. Але не довго судилося Сальваторе Маранцано насолоджуватися титулом "capo di tutti capi". Лише п"ять місяців. Через два тижні після вбивства Массерія Маранцано скликав кілька сотень ґанґстерів на величезний бенкет. Маранцано виклав їм своє бачення мафіозної структури Америки, побудованої за ієрархіним принципом. У цій структурі для себе він відводив титул "бос усіх босів" тоді, як "Щасливчик" Лучано, Джозеф Бонано, Джозеф Профачі, Вінсент Мангано і Томас Ґальяно мали очолити п"ять сімей Нью-Йорка. При цьому вони мали бути повністю підпорядкованими Сальваторе і виконувати усі його накази.

Маранцано також установив кілька нових правил для Комітету. Серед них була повна заборона говорити про справи сім"ї з будь-ким зі сторонніх людей, навіть якщо це дружина чи діти. Покаранням за порушення цієї заборони була смерть. Проте схеми Маранцано, його старосвітські манери, неодноразове порівняння мафії з Римською імперією не подобалися Лучано і його амбіційним друзям. Незважаючи на новітні методи управління організацією, його засуджували глави сімей як сицилійського "Вусатого Пітера" - старомодного дона, який живе вчорашнім днем. Маранцано про це швидко дізнався і почав планувати "відпочинок" для Чарлі Лучано, Віто Дженовезе, Френка Костелло та інших "молодих турків". Замовив їх Маранцано "Скаженому псові" Коллу.

Маранцано діяв не достатньо швидко, бо Чарлі Лучано швидше дізнався про намір Маранцано його "прибрати", ніж тому випала така нагода. І згодом Лучано дав наказ "Червоному" Левінові і ще трьом ґанґстерам відправитися до офісу Маранцано, одягнутим як поліцейські. На 9-му поверсі його офісу вони роззброїли, а потім розстріляли охоронців Маранцано, а потім - і його самого. По дорозі до низу вони (вже переодягнені у цивільне) зустріли Колла, який мав наказ убити Лучано, і саме йошов на зустріч із Маранцано. Вони сказали, що там відбувся поліцейський наліт і що усім треба тікати. Колл дізнався про смерть Маранцано з уранішніх газет наступного дня. Після смерті Маранцано його вбивці реорганізували п"ять сімей Нью-Йорка і скасували посаду "боса всіх босів". Натомість Лучано перебрав на себе головування у злочинному світі Нью-Йорка, але створив більш демократичну структуру Комітету, в якому ні він, ні будь-хто інший не може узурпувати абсолютну владу у світі мафії.

Дружина Сальваторе Маранцано, Елізабетта, померла у 1964 році. Похавана вона біля свого чоловіка на кладовищі Святого Джона у Квінсі, Нью-Йорк. Поруч із могилами подружжя Маранцано розміщені могили Чарльза "Щасливчика" Лучано і Віто Дженовезе.


За матеріалами Wikipedia