"ЩАСЛИВЧИК" ЛУЧАНО

Щасливчик народився у 1897 р. на Сицилії під ім'ям Карло Лучано. Його родина незабаром після його народження виїхала на пошуки кращого життя у США. Тут уже було багато можливостей вибитися в люди, як чесних, так і не дуже.

Маленький Чарлі потрапив у кримінальне середовище ще в юнацькому віці - йому було лише десять років, коли він уперше потрапив у поліцію. Тоді Чарлі намагався пограбувати магазин. Також він брав зі школярів "платню за захист". Всього за кілька пенні він не давав старшокласникам ображати молодших. У бідних дітей не було вибору: якщо не заплатиш, дістанеш від Чарлі, а не від старшокласників.

А один хлопчик все ж відмовився платити. Сміливий пацан теж виявився дитиною з емігрантської родини. Він був євреєм з Польщі і звали його Майєр Ланскі. Ланскі не побоявся відплатити Лучано, і з того часу вони стали "друзями-нерозлийвода" на все життя. І з цих хлопців вийшов найудаліший кримінальний тандем в американській історії.

НАРКОДИЛЕР

Багато людей думають, що зловживання наркотиками почалося в США лише в 60-і, попри те, що вони існують декілька тисячоліть. Щасливчик Лучано почав торгувати героїном і морфієм ще в 1915 році, вчучись у виправній школі. Роком пізніше ним зацікавилася поліція - Щасливчика підозрювали у здійсненні серії вбивств. Потім він став членом знаменитої "П'ятизіркової банди". Лучано не було і двадцяти.

У 1920-і будь-який поважний гангстер займався бутлегерством (нелегальним продажем спиртного - під час дії сухого закону). Лучано- не виняток. Він бував біля найвідоміших авторитетів кримінального світу і дружив з Майєром Ланскі, Багсі Сігелом, Джо Адонісом, Віто Дженовезе, Френком Костелло, Голландцем Шульцом, Арнольдом Ротштейном, а також ірландцем Вільямом Дуайєром ("Великим Біллом"). Лучано не мав расових забобонів. Його бос Джо Массеріа не схвалював таких панібратських з ірландськими і єврейськими гангстерами. Ця суперечність і лягла в основну першої кривавої лазні, влаштованої мафіозі - Кастелламарської війни.

ЛУЧАНО - НАЙКРАЩИЙ

По закінченні Кастелламарської війни Щасливчик Лучано став верховним доном. Щасливчиком, до речі, його прозвали через його неймовірну проникливість, а зовсім не після одного з нальотів, коли він чудом вижив. Тоді він отримав лише модний шрам на щоці, який підкреслював його статус крутого хлопця. До того ж Лучано з дійсно надприродною точністю визначав переможців у будь-якому кінному забігу. Переважно забіги навіть не були куплені.

Мафіозі ніколи не заводили багато друзів, але ті небагато, хто отримував таку честь, були по-справжньому довіреними людьми. Як нескладно вгадати, найкращим другом і діловим партнером Лучано став той впертий хлопчик, який не піддався на вимагання. Без Майєра Ланскі не було б Щасливчика Лучано, і навпаки.

Народився він у Польщі, і його справжнє ім'я Майєр Суховлянскі. Він проклав собі дорогу в кубинські ігрові будинки до приходу до влади Фіделя Кастро і "всунув свого дзьоба" ("претендував на частку в бізнесі") спершу в нью-йоркський рекет, а потім повторив свій успіх в Нью-Джерсі, Чікаго, Детройті і навіть у Лас-Вегасі на західному березі США. Молодими хлопцями Ланскі й Лучано мріяли створити кримінальний синдикат, який об'єднає всі гангстерські сім'ї країни.

КОМІТЕТ

Розправившись із Маранцано в Кастелламарській війні, організатором загаданого "Комітету" американських мафіозі, Ланскі і Лучано тим не менш зберегли його структуру. Гангстери Сходу були представлені Джозефом Бонанно, Вінсентом Маньяно, Джозефом Профачі, Томом Гальяно і Стефано Могаддіно із Буффало. Чиказький наступник Аль Капоне Френк Нітті, також став членом "Комітету". Пізніше місце Нітті посів Сем Джанкана, друг Френка Синатри.

"Комітет" був сформований за принципом великої корпорації, з генеральним директором на чолі, радою директорів і керівними працівниками середньої ланки. Впродовж довгих років кістяк "Комітету" складали італійські та єврейські гангстери. "Велика шістка" скаладалася з Френка Костелло, Джо Адоніса, Майєра Ланскі, Тоні Аккардо, Джейка Гузіка і Довгообразого Цвільмана. Проте з ходом часу єврейський вплив ослаб і зник остаточно зі смертю Майєра Ланскі. Діти єврейських мафіозі не продовжували справи своїх батьків, а йшли своєю дорогою. Молоде покоління хотіло робити кар'єру гарно. Одного зі своїх синів Ланскі навіть відправив навчатися у Військову академію Вест-Пойнт. Таким чином, феномен гангстеризму вразив лише одне покоління американських євреїв.

Одною з причин успішної діяльності "Комітету" був рівний поділ обов'язків, кожен відповідав за свою частину роботи, а провідна роль належала "раді директорів". Час від часу з'являлися претенденти на титул "бос всіх босів", проте основні рішення ухвалювалися за підсумками голосування, при цьому ніхто немав права вето.

КРУТІ ХЛОПЦІ ВІДХОДЯТЬ В АУТ

Основним завданням "Комітету" було згладжувати суперечки і конфлікти між ворожими мафіозними сім'ями США, а також слідкувати, щоб справи йшли гладко, також, і в Старому Світі, тобто не допускати конфліктів із сицилійською мафією. Порушників, зазвичай, "відправляли в аут", іншими словами, просто вбивали.Підраховано, що у національний комітет входило 1700 гангстерів із 24 сімей. Найбільші шишки були з п'яти сімей Нью-Йорка, дрібніші мафіозі - з Буффало, Чікаго і Філадельфії. Сім'ї з малих міст підпорядковувалися сім'ям з великих. Так, наприклад, чиказькі бандити керували бандитами з Канзасу, Сент-Луїсу, Мілуокі і Детройта.

КІНЕЦЬ МРІЇ

У 1986 році спадкові Щасливчика Лучано і Майєра Ланскі був завданий серйозний удар: головам п'яти сімей був винесений серйозний вирок і всіх їх посадили за ґрати. Самих Ланскі й Лучано давно вже не було в живих. Дехто вважає, що "Комітет" зберігся на східному березі й понині, хоч його авторитет сильно підірвано.

Щасливчик Лучано був гангстером із вищого товариства. На відміну від невибагливого Майєра Ланскі, він частенько навідувався до ультрамодних нічних клубів і був знайомий із тогочасною культурною богемою. Таке світське життя обійшлося Лучано недешево. Нью-Йоркська проституція у ті роки була під крилом Лучано, і його особисте знайомство з деякими "нічними метеликами" не раз нагороджували його гонореєю і сифілісом. Коли починала набирати оберти наркоторгівля, Лучано мав намір посадити на голку якомога більше "путан", щоб ті його завжди слухалися. І в обмін на необхідну дозі вони стали віддавати йому свій заробіток. Тим часом охоронцям порядку набридло терпіти витівки мафії. Й уряд в особі слідчого з особливо важливих справ Томаса Дьюї почав полювання на Щасливчика.

Томас Дьюї почав масовану атаку на нью-йоркську проституцію. Поліція "прикрила" сорок борделів і заарештувала близько сотні проституток. Багато з них розповідали про своє тяжке життя і жалілися на грубе до них ставлення з боку гангстерів. І дуже швидко ці путани почали видавати поліції важливі деталі з життя Щасливчика. Іншими джерелами доходу Лучано Дьюї цікавився мало. Щоб "виліпити" виграшну справу і надовго кинути Щасливчика за ґрати, вистачало й сутенерства.

Відчувши, що пахне смаженим, Лучано вирішує залягти на дно в курортному місті Хот Спрінгс, штат Арканзас. Тут полюбляв відпочивати й Аль Капоне зі своєю бандою. Тут Щасливчика і взяли і в добре охоронюваному поїзді відправили назад до Нью-Йорка. Сталося неймовірне. Заарештували самого Лучано і тепер йому загрожує судовий процес, - ця новина в той час була на перших шпальтах газет. Найдивніше те, що уряд справу виграв і Лучано "загримів" у виправну колонію на 50 років.

Лучано потрапив у Клінтонську в'язницю в Даннеморі, передмісті Нью-Йорка. Вважалося, що вона менш комфортабельна, ніж Сінг-Сінг (знаменита найбільша тюрма в Нью-Йорку). Щасливчику Лучано, босу всіх босів присвоїли номер 92169 і відправили працювати у тюремну пральню. Так, усього за декілька тижнів він припинив відмивати гроші і почав відмивати брудну білизну інших в'язнів.

Даннемора не мала нічого спільного із сучасним санаторієм. В ній панувало середньовіччя, і не було й сліду радостей, до яких так звик Щасливчик. Проте дружкам на волі вдалося добитися деяких привілеїв для "боса".

СВЯЩЕННИЙ ОБОВ'ЯЗОК ПЕРЕД БАТЬКІВЩИНОЮ

За ґратами Лучано просидів з 1936 по 1942 рік. Кому завгодно дозволялося його провідувати, і ніякого обліку відвідувачів не велося. Тому він продовжував керувати синдикатом прямо зі своєї камери. Під час Другої світової війни, після нападу японців на Перл-Харбор, Щасливчику несподівано допоміг далекий родич - Дядько Сем (уряд США).

До того, як приєднатися у 1943 р. до союзників, Італія воювала на боці фашистської Німеччини. До того часу італійський диктатор Беніто Муссоліні встиг нажити собі багато ворогів серед сицилійських мафіозі. Стара приказка "ворог мого ворога - мій друг" якнайкраще описує відносини сицилійської мафії та уряду США. Майєр Ланскі повідомив, що Щасливчик Лучано може дуже знадобитися властям. Планувалося, що він стане дізнаватися про становище на Сицилії і повідомляти розвідці. Фашистські диверсії у той час являли собою реальні загрози, а хто, як не мафіозі, контролюючи всі порти, могли повідомляти про можливу небезпеку?

Лучано перевели у комстокську в'язницю Грейт Медоуз. У порівнянні з Даннеморою вона була справжнім будинком відпочинку. Грейт Медоуз стала новим штабом Щасливчика, звідки він продовжував керувати своєю підпільною імперією, одночасно постачаючи в Управління морської розвідки інформацію про військові дії німців на острові Сицилія. Щоб заручитися його підтримкою, агентам військової розвідки довелося неодноразово провідати Лучано в його камері.

СНІДАНОК У ЛІЖКО

У Грейт Медоуз Лучано привозили вишукані їжу і напої. У нього навіть бували подруги. За свої послуги від уряду він очікував, також, дострокового звільнення. За іронією долі, пом'якшення вироку добилася та сама людина, хто його і ув'язнив - Томас Дьюї. Переслідування мафії для нього було ще одним кроком у боротьбі за посаду губернатора штату Нью-Йорк, тому помилувати Лучано йому теж нічого не вартувало. Тим паче, коли цього вимагає Федеральний уряд - війна диктувала свої умови, а Лучано допоміг союзникам, пустивши в хід свої зв'язки на Сицилії. За умовами дострокового звільнення, Щасливчика Лучано депортували на Батьківщину, оскільки американського громадянства він так і не отримав.

ПОВЕРТАЙСЯ ДОДОМУ

Лучано покинув США в 1946 році. Безповоротно. Він зажив у Неаполі під жорстким наглядом італійських властей. Виїжджати більше, ніж на 5 миль за межі міста йому заборонялося, а про приїзд гостей з-за океану потрібно було повідомляти заздалегідь. Однак Щасливчик був гангстером, грішним від природи, і всі ці заборони порушував завжди. Розлука не розтопила льоду між Лучано і його старим приятелем Ланскі. Щасливчик відчував, що дзоб в американський бізнес тепер суне Майєр. Формально Лучано продовжував залишатися головою "Комітету", однак з того часу, як його вислали з країни, його влада стала танути.

Талан остаточно покинув Щасливчика, і в 1962 році він помер від серцевого нападу. Так закінчилося сповнене пригод життя людини, яка заробляла гроші, переступаючи закон, і заклала фундамент сучасної кримінальної імперії.