ДЖОН ГОТТІ

У 1980 році золоті дні мафії були вже далеко позаду. Капоне, як і, втім, і вся решта пантеону організованої злочинності (Щасливчик Лучано, Майєр Ланскі, Багсі Сігел та ін.) уже давно канула в Лету. Люди, що прийшли їм на зміну, були просто бандюками у смугастих костюмах. Однак, коли до влади прийшов Джон Готті, все знову змінилося. Він і став останнім гангстером-суперзіркою.

Готті народився у 1940 році у бідній родині з Бронксу. Потім вони переїхали в Бруклін. Бандити зі своїми підопічними оточували хлопчика з раннього дитинства. Вони стали його героями. Як і Аль Капоне кілька десятиліть тому, Готті почав свою кар'єру на побігеньках у місцевих гангстерів.

Незабаром він увійшов у вуличну банду. Невинною його роботу ніяк не назвеш. Банда крала авто і грабувала будинки й магазини. Ще підлітком його п'ять разів заарештовували, але кожного разу він чудом повертався на волю. Талан усе життя допомагав йому, проте, в кінці кінців зрадив його.

ОДРУЖЕНИЙ З МАФІЄЮ

У 1962 році Джон Готті одружився. Його шлюб був необдуманим, одружені нерідко сварилися, зраджували одне одного, розходилися і знову сходилися. Після легкого флірту з легальним бізнесом Готті повертається у злочинний світ. У них було 5 дітей. Один з них, Джон-мол., пішов шляхом батька, щоправда з набагато меншим успіхом, інший трагічно загинув молодим, а дочка писала дешеві любовні романи.

У сім'ї Гамбіно поклали око на Готті, коли той став приятелювати з дрібними гангстерами, які підпорядковувалися Аньєло Деллакроче. Вони разом проводили час у клубі для мисливців і рибалок "Бергін" в одному з районів Квінса, який називається "Озоновий парк". Лігво Готті розташовувалося неподалік міжнародного аеропорту ім. Джона Кеннеді. Він з друзями крав товар, залишений на зберігання у вантажному терміналі. Якщо вам скажуть, що куплені вами сигарети чи електроніка є краденими, це значить, що їх перехопили по дорозі до продавця, після чого мафіозі позбавилися від них за дешевою ціною і з вигодою для себе. Таким чином Готті зі своєю командою крав все, що потрапляло під руку, проте його улюбленим товаром був жіночий одяг "от кутюр". У 1968 році ФБР спіймало Готті на гарячому прямо у вантажівці, і найближчі 3 роки він провів у в'язниці.

Готті сподобався своєму безпосередньому начальнику Деллакроче, і той призначив його капо. Коли Деллакроче сів за ґрати, перед Готті відкрилася пряма дорога до Карло Гамбіно, глави сім'ї. Гамбіно, який уявляв себе філософом, ознайомив Готті з книжкою Нікколо Макіавеллі "Державець", геніальне практичне керівництво доби Відродження, яке навчало плести інтриги. Хто сказав, що головорізам не зрозуміти класику?

ІРЛАНДЦІВ ПРОХАННЯ НЕ ТУРБУВАТИ

У 1970-х найпопулярнішим методом залякування серед мафіозі було викрадення. Викрадали членів конкуруючих сімей і відпускали лише в обмін на викуп і частку в бізнесі або на інших умовах. Найчастіше викраденого відпускали цілим і неушкодженим, а іноді повертали рідним і близьким "по частинах". Після того, як спершу викрали, а потім убили племінника Карло Гамбіно, старий дон, вирішив покінчити з цією "гріховною" практикою. Вважається, що вбивцею племінника був ірландець Мак Бретні. Готті зробив своєму босу послугу і організував віроломному ірландцю побачення зі святим Патріком. Потім виявилося, що Мак Бретні нікого не вбивав. Готті розправився не з тим, з ким треба було, за що сів ще на два роки. Зате викликав уже справжню симпатію свого боса.

МІСЦЕ НАГОРІ

У 1976 році Карло Гамбіно помирає, як не дивно, своєю смертю. Своїм наступником він призначив Пола Кастелано. Гордість учитела Джона Готті Аньєло Деллакроче була сильно пошкоджена. А коли чутливого гангстера гладять проти шерсті, кісток не позбираєш.

Тим часом сила Готті міцніла, і він повільно, але піднімався дороги по сімейній драбині. Після вбивства Мак Бретні він добився високої честі - став "своїм" серед керівництва сім'ї. Його старі знайомі тепер стали його підлеглими - команда, яка заправляла клубом "Бергін", була віддана молодому амбіційному капо. Проте бос, Пол Кастелано, був про Джона Готті невисокої думки. Таке ставлення сильно підривало його самооцінку - він дуже не любив Кастелано і зовсім його не поважав.

Успіх прийшов до Джона Готті завдяки тому, що він порушив старовинне правило мафії: не май справи з наркотиками. Довгі роки воно зберігало свою силу, але з часом на це правило стали звертати все менше уваги. Торгівлею наркотиками можна було заробити величезні гроші. Деякі організації здійснювали контрабанду, а мафія лише хотіла відірвати собі шматок з чужого пирога.

ЧАО, ПОЛЛІ!

На початку 1980-х справи Пола Кастелано йшли не найкращим чином. Уряд не давав ніякої свободи главам сімей. Одного за іншим обвинувачували в рекеті і вимаганнях. Кастелано дізнався, що на ньому "висить" як мінімум дві такі справи. Відчувши, що старий дон слабшає, Готті почав готувати план перевороту.

Великий Поллі, напевно, сильно здивувався, коли в середині грудня вийшов з машини біля манхеттенського ресторану "Спаркс". Панував передноворічний гамір, на вулицях було повно святково одягнутого народу, всі буля зайняті покупками. Тут, наче з-під землі, з'явилися четверо з автоматами. У голову Кастелано стріляли 6 разів - для певності. А Готті в цей час проїжджав повз і спостерігав за бійнею. Передача влади сталася. Готті став доном.

Кастелано не мав популярності як глава сім'ї. Вважають, що його необережність у день замаху більш ніж красномовно свідчить про його некомпетентність.

НОВИЙ ДОН

У 1980-і Готті отримав світову славу. Він завжди блискуче одягався і завжди користувався косметикою на той випадок, якщо десь поблизу виявляться репортери з "Ентертейнмент Тунайт" та інших жовтих журналів. З часів Аль Капоне преса і громадськість ні перед ким із мафіозі так не схилялася. Уряд продовжував полювання за Готті, але безрезультатно.

ВІД ТЕФЛОНА ДО ЛИПУЧКИ

Готті був на мушці у спецслужб з 1985 року, з того моменту, коли він став главою сім'ї Гамбіно. Проте у ФБР є і раніші плівки з записами його розмов. Теми їх найрізноманітніші: від злочинів, що готуються до скарг на дружину.

У 1987-му Готті вперше потрапив під слідство як дон. В уряді вважали, що доказів проти нього в них досить, проте підсумки судових розглядів їх ошелешили. Готті й цього разу вдалося скинути з себе всі звинувачення у вимаганнях.

Виникло внутрішнє протистояння між обвинувачами і агентами ФБР, що складали досьє. Готті знову виправдали, після чого його стали називати Тефлоновим Доном. Бо будь-які звинувачення від нього справді відскакували.

У 1990 р. Готті безуспішно намагалися звинуватити в організації вбивства. За його наказом розстріляли голову профспілки столярів Джона О'Коннора. Вважається, що О'Коннор зніс ресторан, який належав людині, яка наймала туди людей, які не були членами профспілки. Виявилося, що постраждалий був людиною Гамбіно. Роботу доручили банді "Вестіс", яка орудувала на західному березі Манхеттена. Їх напад став для О'Коннора справді ударом нижче пояса. Якщо бандити цілилися йому в голову, то було видно, що з точністю в них слабенько. О'Коннор повідомив поліції, що уявлення не має, хто організував напад, адже він розумів, що якщо закладе Готті, наступного разу вбивця не схибить.

Часто виходило так, що свідки у справах Готті зненацька втрачали пам'ять. У газеті "Нью-Йорк пост", яка славиться своїми оригінальними заголовками, одного разу вийшла передовиця під назвою "Не пам'ятаю, хоч убийте" про одного з таких свідків, який забував пити таблетки від амнезії.

БИК У ЛАВЦІ З ПОСУДОМ

Наступного разу фортуна таки усміхнулася прокурорам. Їм пощастило навіть більше, ніж вони розраховували. Їм попався найбільший "щур" в історії мафії і світ Готті почав руйнуватися, як картковий будиночок. І преса перейменувала його з Тефлонового Дона в Дона-Липучку.

Одного з управлінців у сім'ї Гамбіно звали Семмі Бик Гравано. Він зізнався у дев'ятнадцяти вбивствах, які здійснив за останні 20 років, тобто в середньому по вбивтсву на рік. Уряд усвідомив, що Семмі може дуже знадобитися, щоб кинути Тефлонового Дона за ґрати, тому, незважаючи на злочини Бика, йому пообіцяли недоторканність. Задяки його свідченням вдалося посадити не лише людей Гамбіно, але й членів інших сімей, Коломбо і Дженовезе. Самого Бика занесли у список програми захитсу свідків.

Однак самі гангстери вважають, що причиною краху Джона Готті стали не знищувальні свідчення Семмі, а власний безмежний егоїзм. Зазвичай мафіозі віддають перевагу тіні, а тих, хто відважується вийти на сонце, чекає неминуча загибель.

Склад сім'ї Гамбіно помітно скоротився. І тут багато близьких босу капо і управлінців отримали наказ вийти з ним на зв'язок прямо в його клубі, незважаючи на те, що він був під постійним спостереженням з боку ФБР. Обачним Гангстерам довелося обрати: або засвітитися перед ФБР, або викликати гнів господаря. Всім було відомо, що в клубі велося прослуховування, і тим не менш, Готті скликав їх усіх і змусив присягнути собі на вірність. А його промова була повна самовбивчої відвертості. Бика та інших така самозакоханість і базікання одночасно потривожила і вивела з себе. Як багато знаменитостей, Готті вірив у свою славу, вважаючи, що його не посміє ніхто зачепити.

Коли Готті повідомили, що проти нього готується ще одне обвинувачення, на цей раз в організації вбивства Пола Кастеллано, він, знаючи, що Гравано викличуть як свідка, наказав йому негайно лягти на дно. Семмі Бик ховався в різних місцях: в горах Поконо, у Флориді, в Атлантік-Сіті. Як тільки вінповернувся до Нью-Йорка, Готті вимагав, щоб він з'явився в клуб, хоча обидва чудово знали, що він нашпиговани й дротами більше, ніж домашній кінотеатр. Не пройшло і 15 хвилин, як у будівлю увірвалися федерали.

Обох заарештували без права викупу. На слуханні справи програвалися численні плівки з записами з клубу. Тоді Гравано і дізнався, що Готті наговорив на нього за його спиною. А той, не мало не багато, намагався звалити на Бика відповідальність за вбивство Великого Поллі. Просидівши в одній камері декілька місяців до суду, ці двоє зненавиділи один одного ще більше. Щуром потім назвуть Гравано, хоч утекти з корабля, який тоне, шляхом зради, намагалися обоє. Федералам Готті потрібен був набагато більше, ніж Гравано, тому вони й запропонували Семмі співпрацю.

ВИСТАВА ВСІМ НА ЗДИВУВАННЯ

Остання справа стала по-справжньому справжньою виставою для преси. Семмі Бика перейменували на Семмі Щура. Друзі Готті розгорнули проти Гравано цілу кампанію. Як його тільки не називали: від гомосексуаліста до ненаситного насильника. Адвокати Готті зібрали команду зірок, Міккі Рурка та Ентоні Квінна. Зірки один перед одним стверджували, який Готті насправді порядний.

І коли місце свідка посів Гравано, якого тримали на базі морської піхоти у Західній Вірджинії, казочці, як кажуть, прийшов кінець. Він розказав, що було насправді, і вказав на Готті, як на справжнього вбивцю Пола Кастеллано.

У 1992 році Готті дістав довічне ув'язнення без можливості дострокового звільнення. Вважають, що деякий час він віддавав накази з-за ґратів. Проте хвороби з роками взяли своє. У нього виявили рак, і декілька років він, важко хворий, пролежав у в'язничній лікарні.

СМЕРТЬ ДОНА

10 червня 2002 року у віці 61 року Джона Готті не стало. Від раку. В "Асошіейтед Пресс" про нього тоді написали такий некролог: "У понеділок у тюремному госпіталі помер Джон Готті, який відбував довічне ув'язнення. Обманом, підкупом і вбивствами він посів своє місце на вершині організованої злочинності. Зупинити його стало можливим лише завдяки свідченням зрадника і підслуханим телефонним розмовам".

А ось некролог Джона Готті його власного написання. Він написав його незадовго до арешту. Тефлоновий Дон виявився куди більш винахідливим, ніж преса. Самозакоханий до неможливості, він написав: "Я завжди буду унікальним. Навіть якщо ви проживете 5000 років, ви не зустрінете нікого, хто був би хоч трішки схожий на мене".